Коли роботодавець скоює злочин, і ми знаємо про це, ми можемо відреагувати самі та повідомити про це правоохоронні органи (наприклад, поліцію, прокуратуру).
Як я можу повідомити про злочин?
Ти можеш повідомити про злочин двома способами:
- Особисто в поліцейському відділку, юрисдикція якого поширюється на місце, де було скоєно злочин
- Письмово, надіславши заяву листом до відповідного відділу поліції або районної прокуратури, до юрисдикції якої належить місце, де було вчинено злочин.
Що повинна містити така заява?
- якомога детальніший опис інциденту
- якщо можливо, вказівку на особу, яка вчинила злочин, або особу, яка підозрюється у його скоєнні
- вказівку на особу, яка повідомляє, із зазначенням її поштової адреси та номера телефону
- ідентифікація потерпілого, якщо він відрізняється від заявника
- вказівка на час і місце вчинення дії
- зазначення розміру заподіяної шкоди – у випадку майнових злочинів
- свідки, якщо такі є
- інформація про наявні докази, зокрема, якщо вони можуть бути втрачені або спотворені
- заява повинна бути датована і підписана.
На які статті можна посилатися?
Стаття 218 §1 Кримінального кодексу, той хто, здійснюючи діяльність у сфері трудового права та права соціального забезпечення, зловмисно або наполегливо порушує права працівника, що випливають з трудових відносин або відносин соціального забезпечення, вчиняє злочин і підлягає покаранню у вигляді штрафу, обмеження волі або позбавлення волі на строк до 2 років.
Особа, якій стало відомо про вчинення правопорушення, зазначеного вище, повинна звернутися з повідомленням про підозру до правоохоронних органів, тобто до поліції або прокуратури.
Діяння, що класифікуються як злочини проти прав осіб, які здійснюють оплачувану трудову діяльність, зазвичай поділяються на:
- ті, що пов’язані з неповідомленням відповідних даних до органів соціального страхування
- пов’язані зі злісним або постійним порушенням прав працівника, що випливають з трудових відносин або соціального страхування
- пов’язані з невиконанням зобов’язань, що випливають з відповідальності за безпеку та гігієну праці
- пов’язані з недбалістю щодо нещасних випадків на виробництві.
Злочини або постійні порушення прав, що випливають з трудових відносин, можуть бути скоєні тільки навмисно, з прямим умислом. Обвинувач повинен довести, що роботодавець мав намір порушити права працівника.
Не кожне умисне порушення прав працівника є підставою для притягнення до відповідальності за правопорушення. Вчинення правопорушення визначається зловмисністю або наполегливістю порушення. У випадку зловмисності – це встановлення того, що порушник мав намір заподіяти незручність працівникові, у випадку тривалості – повторюваність порушення.
Слід мати на увазі, що порушення прав працівника, яке не є злісним або постійним (а отже, не є кримінальним злочином), може бути кваліфіковане як правопорушення проти прав працівника.
Найпоширенішими випадками порушення прав працівників є відмова в укладенні трудового договору, відмова у видачі свідоцтва про працю, невиплата зарплати за роботу або інших виплат, що випливають з трудових відносин або соціального страхування.
Постійне або злісне порушення прав працівника переслідується, без необхідності для потерпілої особи подавати заяву до суду (зазвичай необхідно повідомити прокуратуру або поліцію про порушення прав працівника). З іншого боку, в ході кримінального провадження працівник може подати заяву про відшкодування збитків або шкоди, завданих порушенням його прав.
Злісним або тривалим порушенням прав, передбачених трудовими правовідносинами, є також відмова у виплаті винагороди за працю або інших виплат, передбачених трудовими правовідносинами, особою, яка зобов’язана це зробити за рішенням суду. У цьому випадку не має значення, наскільки тривалою чи злісною є бездіяльність порушника.
Невиплата винагороди за працю не є правопорушенням, якщо обов’язок виплати не випливає з рішення суду (тоді невиплата є підставою для покарання порушника у вигляді штрафу за проступок).
Відповідно до частини 1 статті 234 Трудового кодексу, у разі настання нещасного випадку на виробництві роботодавець зобов’язаний вжити необхідних заходів для усунення або зменшення небезпеки, надати першу медичну допомогу потерпілим, з’ясувати в установленому порядку обставини і причини нещасного випадку та вжити відповідних заходів щодо запобігання подібних випадків у майбутньому.
Крім того, згідно зі статтею 234 § 2 Трудового кодексу, роботодавець зобов’язаний негайно повідомити компетентного районного інспектора праці та прокурора про смертельний, тяжкий або колективний нещасний випадок на виробництві, а також про будь-який інший нещасний випадок з вищезазначеними наслідками, пов’язаний з роботою, якщо його можна вважати нещасним випадком на виробництві.
Неповідомлення вищезазначених органів про смертельний, тяжкий або колективний нещасний випадок на виробництві, відповідно до ст. 283 § 2 п. 6 Трудового кодексу, карається штрафом від 1 000 до 30 000 злотих. Крім того, умисне невиконання вищезазначеного обов’язку є злочином, який, відповідно до ст. 221 Закону про Кримінальний кодекс, карається штрафом до 180 денних ставок або обмеженням волі.
Тому, щоб уникнути вищезазначених наслідків, доцільно надавати інформацію про інцидент відповідним органам ще на етапі виникнення підозри, що він міг спричинити наслідки, які підпадають під визначення тяжкого нещасного випадку на виробництві.
Тяжким нещасним випадком на виробництві вважається нещасний випадок, що призвів до тяжкого тілесного ушкодження, яке полягає у втраті зору, слуху, мови, репродуктивної здатності або іншого тілесного ушкодження чи розладу здоров’я з порушенням основних функцій організму, а також невиліковної або небезпечної для життя хвороби, стійкого психічного розладу, повної або часткової втрати професійної працездатності або постійного, значного каліцтва чи знівечення обличчя або тіла.