В Трудовому кодексі до працівників застосовуються наступні стягнення:
- Види стягнень
Відповідно до Трудового кодексу роботодавець може застосувати три види дисциплінарних стягнень: попередження, догану та штраф.
(попередження і догана – kara upomnienia i kara nagany) За недотримання працівником встановленої організації і порядку в процесі праці, правил охорони праці, правил протипожежного захисту, а також прийнятого порядку підтвердження явки на роботу та обґрунтування неявки на роботу, роботодавець може застосувати:
(фінансове стягнення – kara pieniężna) Накладення такого стягнення відбувається, коли:
- працівник грубо порушує свої обов’язки,
- не дотримується правил охорони праці та пожежної безпеки,
- пропускає роботу без поважних причин,
- працівник приходить на роботу в нетверезому стані або вживає під час роботи спиртні напої.
Штрафні санкції в договорі доручення (w umowie zlecenia)
У договорі доручення (umowie zlecenie) часто можна зустріти штрафні санкції. Особа, яка працює за умовою злеценія, зобов’язується виконувати замовлені роботи, що входять до сфери дії договору, з належною старанністю. Відповідальність виконавця за невиконання або неналежне виконання замовлених робіт ґрунтується на матеріальній відповідальності за шкоду.
Штрафні санкції, включені до договору доручення, регулюються Цивільним кодексом. Боржник (підрядник) зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов’язання (доручених робіт), крім випадків, коли невиконання або неналежне виконання доручених робіт є наслідком обставин, за які боржник не несе відповідальності.
Щоб призначити підряднику штрафні санкції відповідно до договору, повинні бути наявні 3 елементи:
- невиконання або неналежне виконання зобов’язання (доручення),
- виникнення шкоди (пошкодження під час виконання замовлених робіт, наприклад обладнання)
- причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (роботи за договором) та завданою шкодою.
Штрафна санкція може бути зарезервована у вигляді певної суми або, наприклад, зменшення належної винагороди на відсоток, зазначений у контракті, за кожне порушення контракту.
Однак, це не обов’язково має бути одна штрафна санкція (в одній сумі). Контракт може передбачати іншу систему штрафів – з конкретними розмірами за окремі порушення контракту. Це може дозволити не тільки задовольнити вимоги замовника щодо неналежного виконання виконавцем договору, але й змусити виконавця виконувати договір суворо в порядку, передбаченому договором. У цьому сенсі це можуть бути незначні штрафні санкції за невиконання кожного з видів діяльності, передбачених договором.
Як правило, штрафна санкція (kary umowne), закріплена за конкретним порушенням зобов’язання, і є відшкодуванням за шкоду, завдану лише цим порушенням.
Санкція не може бути передбачена в кожному випадку невиконання договірного зобов’язання.
Відповідно до Цивільного кодексу, можна отримати штрафну санкцію (kary umowne) лише у разі невиконання зобов’язання немайнового характеру. Якщо сторона зобов’язана сплачувати компенсацію за кожний день затримки виплати заробітної плати, таке положення договору є недійсним. Замість передбаченого договором стягнення стороні, яка не отримала платіж вчасно, нараховується неустойка за прострочення платежу.
Якщо в договорі передбачена неустойка в певному розмірі, інша сторона може вимагати цю суму лише в разі настання конкретних обставин
Це може бути, наприклад, затримка виконання предмета контракту, недотримання конфіденційності, порушення положення про неконкуренцію. Якщо збитки, завдані іншій стороні, є більшими, вона не може вимагати відшкодування у розмірі, що перевищує передбачену договором неустойку.
Якщо в договорі є пункт про неустойку, не завжди потрібно негайно вилучати це положення з договору. Це може виявитися корисним.
По-перше, слід перевірити, чи зможе інша сторона вимагати відшкодування збитків, що перевищують передбачену договором неустойку у разі порушення договору.
Якщо такого застереження немає, фінансова відповідальність за невиконання договірних зобов’язань обмежується лише визначеною в договорі неустойкою.
Якщо договірна неустойка невисока і інша сторона може зазнати значно більших збитків через невиконання договору, може бути корисним залишити пункт про договірну неустойку. Отже, неустойка не завжди може бути невигідною для сторони, на якій буде покладатися обов’язок її сплати.