Зміни до Кодексу законів про працю накладають на роботодавців розширені зобов’язання щодо інформування працівника про умови праці.
Інформування працівника про умови працевлаштування в додатковій відомості може здійснюватися шляхом вказання відповідних норм трудового законодавства та закону про соціальне забезпечення, але за винятком вказання:
- у випадку декількох місць роботи – правил пересування між місцями роботи,
- колективний договір або інша колективна угода, стороною якої є працівник, а якщо колективний договір укладено поза межами робочого місця спільними органами або установами, то назви цих органів або установ,
- якщо роботодавець не встановив трудовий регламент, дату, місце, час і періодичність виплати винагороди за роботу, нічний час і спосіб, прийнятий роботодавцем для підтвердження працівниками свого прибуття і присутності на роботі та виправдання своєї відсутності на роботі.
Вищезазначена інформація може бути надана лише в описовій формі. Звичайно, роботодавець зможе скласти будь-яку додаткову інформацію таким чином.
Зміна умов працевлаштування в частині норм робочого часу, періодичності виплати заробітної плати, тривалості щорічної відпустки або строку попередження про звільнення, а також зміна колективного договору або включення працівника до такого договору вимагатиме оновлення додаткової інформації (стаття 29 § 32 Трудового кодексу) від роботодавця. Таке оновлення має бути здійснене негайно, але не пізніше одного місяця з дня набрання чинності змінами.
Зміна будь-яких даних, що містяться в додатковій інформації, необхідно оновлювати – негайно, але не пізніше дати, з якої така зміна стосується працівника. Вищезазначене не стосується випадків, коли зміна умов працевлаштування є наслідком змін у трудовому законодавстві та законодавстві про соціальне забезпечення, якщо вони були зазначені в додатковій відомості.
Інформація про умови працевлаштування:
У відомості про умови працевлаштування потрібно вказувати
- встановлену для працівника щоденну та щотижневу тривалість робочого часу (як і раніше)
- тривалість щоденного та щотижневого робочого часу, а також щоденного та щотижневого відпочинку, на який має право працівник,
- право працівника на відпочинок,
- правила про надурочні роботи та компенсацію за надурочні роботи,
- у разі позмінної роботи – правила переходу зі зміни на зміну,
- у випадку декількох місць роботи – правила, що стосуються пересування між місцями роботи,
- елементи винагороди та пільги в грошовій або натуральній формі, відмінні від тих, що обумовлені в трудовому договорі, на які має право працівник,
- розмір оплачуваної відпустки, на яку має право працівник, зокрема щорічної відпустки, або, якщо неможливо визначити таке право на дату надання працівникові цієї інформації, правила визначення та надання такого права,
- застосовні правила припинення трудових відносин, включаючи формальні вимоги, тривалість періодів попередження та строки звернення до трудового суду, або, якщо неможливо визначити тривалість періодів попередження на момент надання інформації працівникові, спосіб визначення таких періодів,
- право працівника на навчання, якщо воно забезпечується роботодавцем, зокрема загальні принципи політики роботодавця щодо навчання,
- колективний договір або інша колективна угода, стороною якої є працівник, а якщо колективний договір укладено поза межами підприємства спільними органами або установами, – найменування цих органів або установ,
- якщо роботодавець не встановив трудовий регламент, дату, місце, час і періодичність виплати винагороди за працю, нічний час і спосіб, прийнятий роботодавцем для підтвердження працівниками свого прибуття і присутності на роботі, а також для виправдання відсутності на роботі.