Коли роботодавець скоює злочин, і ми знаємо про це, ми можемо відреагувати самі та повідомити про це правоохоронні органи (наприклад, поліцію, прокуратуру).
Як я можу повідомити про злочин?
Ти можеш повідомити про злочин двома способами:
- Особисто в поліцейському відділку, юрисдикція якого поширюється на місце, де було скоєно злочин
- Письмово, надіславши заяву листом до відповідного відділу поліції або районної прокуратури, до юрисдикції якої належить місце, де було вчинено злочин.
Що повинна містити така заява?
- якомога детальніший опис інциденту
- якщо можливо, вказівку на особу, яка вчинила злочин, або особу, яка підозрюється у його скоєнні
- вказівку на особу, яка повідомляє, із зазначенням її поштової адреси та номера телефону
- ідентифікація потерпілого, якщо він відрізняється від заявника
- вказівка на час і місце вчинення дії
- зазначення розміру заподіяної шкоди – у випадку майнових злочинів
- свідки, якщо такі є
- інформація про наявні докази, зокрема, якщо вони можуть бути втрачені або спотворені
- заява повинна бути датована і підписана.
На які статті можна посилатися?
Стаття 218 §1 Кримінального кодексу, той хто, здійснюючи діяльність у сфері трудового права та права соціального забезпечення, зловмисно або наполегливо порушує права працівника, що випливають з трудових відносин або відносин соціального забезпечення, вчиняє злочин і підлягає покаранню у вигляді штрафу, обмеження волі або позбавлення волі на строк до 2 років.
Особа, якій стало відомо про вчинення правопорушення, зазначеного вище, повинна звернутися з повідомленням про підозру до правоохоронних органів, тобто до поліції або прокуратури.
Діяння, що класифікуються як злочини проти прав осіб, які здійснюють оплачувану трудову діяльність, зазвичай поділяються на:
- ті, що пов’язані з неповідомленням відповідних даних до органів соціального страхування
- пов’язані зі злісним або постійним порушенням прав працівника, що випливають з трудових відносин або соціального страхування
- пов’язані з невиконанням зобов’язань, що випливають з відповідальності за безпеку та гігієну праці
- пов’язані з недбалістю щодо нещасних випадків на виробництві.
Злочини або постійні порушення прав, що випливають з трудових відносин, можуть бути скоєні тільки навмисно, з прямим умислом. Обвинувач повинен довести, що роботодавець мав намір порушити права працівника.
Не кожне умисне порушення прав працівника є підставою для притягнення до відповідальності за правопорушення. Вчинення правопорушення визначається зловмисністю або наполегливістю порушення. У випадку зловмисності – це встановлення того, що порушник мав намір заподіяти незручність працівникові, у випадку тривалості – повторюваність порушення.
Слід мати на увазі, що порушення прав працівника, яке не є злісним або постійним (а отже, не є кримінальним злочином), може бути кваліфіковане як правопорушення проти прав працівника.
Найпоширенішими випадками порушення прав працівників є відмова в укладенні трудового договору, відмова у видачі свідоцтва про працю, невиплата зарплати за роботу або інших виплат, що випливають з трудових відносин або соціального страхування.
Постійне або злісне порушення прав працівника переслідується, без необхідності для потерпілої особи подавати заяву до суду (зазвичай необхідно повідомити прокуратуру або поліцію про порушення прав працівника). З іншого боку, в ході кримінального провадження працівник може подати заяву про відшкодування збитків або шкоди, завданих порушенням його прав.
Злісним або тривалим порушенням прав, передбачених трудовими правовідносинами, є також відмова у виплаті винагороди за працю або інших виплат, передбачених трудовими правовідносинами, особою, яка зобов’язана це зробити за рішенням суду. У цьому випадку не має значення, наскільки тривалою чи злісною є бездіяльність порушника.
Невиплата винагороди за працю не є правопорушенням, якщо обов’язок виплати не випливає з рішення суду (тоді невиплата є підставою для покарання порушника у вигляді штрафу за проступок).
Відповідно до частини 1 статті 234 Трудового кодексу, у разі настання нещасного випадку на виробництві роботодавець зобов’язаний вжити необхідних заходів для усунення або зменшення небезпеки, надати першу медичну допомогу потерпілим, з’ясувати в установленому порядку обставини і причини нещасного випадку та вжити відповідних заходів щодо запобігання подібних випадків у майбутньому.
Крім того, згідно зі статтею 234 § 2 Трудового кодексу, роботодавець зобов’язаний негайно повідомити компетентного районного інспектора праці та прокурора про смертельний, тяжкий або колективний нещасний випадок на виробництві, а також про будь-який інший нещасний випадок з вищезазначеними наслідками, пов’язаний з роботою, якщо його можна вважати нещасним випадком на виробництві.
Неповідомлення вищезазначених органів про смертельний, тяжкий або колективний нещасний випадок на виробництві, відповідно до ст. 283 § 2 п. 6 Трудового кодексу, карається штрафом від 1 000 до 30 000 злотих. Крім того, умисне невиконання вищезазначеного обов’язку є злочином, який, відповідно до ст. 221 Закону про Кримінальний кодекс, карається штрафом до 180 денних ставок або обмеженням волі.
Тому, щоб уникнути вищезазначених наслідків, доцільно надавати інформацію про інцидент відповідним органам ще на етапі виникнення підозри, що він міг спричинити наслідки, які підпадають під визначення тяжкого нещасного випадку на виробництві.
Тяжким нещасним випадком на виробництві вважається нещасний випадок, що призвів до тяжкого тілесного ушкодження, яке полягає у втраті зору, слуху, мови, репродуктивної здатності або іншого тілесного ушкодження чи розладу здоров’я з порушенням основних функцій організму, а також невиліковної або небезпечної для життя хвороби, стійкого психічного розладу, повної або часткової втрати професійної працездатності або постійного, значного каліцтва чи знівечення обличчя або тіла.
Повідомлення про порушення закону
Інформація про порушення закону включає:
• відомості, зокрема обґрунтовану підозру, про фактичне або потенційне порушення закону, яке сталося або, ймовірно, станеться:
• у юридичній особі, в якій викривач брав участь у процесі рекрутації або інших переговорах, що передували укладенню договору, працює або працював;
• у юридичній особі, з якою викривач підтримує або підтримував контакт у контексті, пов’язаному з роботою;
• інформацію про спробу приховати порушення закону.
25 вересня 2024 року набув чинності закон від 14 червня 2024 року про захист викривачів.
Обов’язок запровадження внутрішніх процедур щодо викривачів поширюється на компанії, які наймають до 50 осіб, які виконують оплачувану роботу на користь підприємця, а саме:
– працівників, підрахованих у перерахунку на повну зайнятість, або
– осіб, які виконують роботу за винагороду на інших підставах, ніж трудовий договір, наприклад, за договором доручення або договором надання послуг, якщо вони не наймають для цього виду роботи інших осіб, незалежно від основи їх працевлаштування.
Викривачем може бути:
– тимчасовий працівник,
– особа, яка виконує роботу на інших підставах, ніж трудовий договір, зокрема за цивільно-правовим договором,
– працівник,
– підприємець,
– волонтер,
– стажер,
– акціонер або співвласник,
– представник за довіреністю,
– член органу юридичної особи або організаційної одиниці, яка не має статусу юридичної особи,
– особа, яка виконує роботу під наглядом і керівництвом підрядника, субпідрядника або постачальника,
– практикант.
Крім того, викривачем може бути також фізична особа, яка дізналася про порушення, пов’язані з місцем роботи, до початку працевлаштування (або іншого виду співпраці з компанією), а також після закінчення працевлаштування/співпраці. Це означає, що положення закону також застосовуються як до кандидатів на роботу у вказаній компанії, так і до колишніх працівників/співробітників цієї компанії.
Як можна повідомити про порушення закону?
Закон передбачає три процедури для інформування про порушення закону:
– Повідомлення про порушення в рамках внутрішньої процедури, прийнятої компанією, зокрема роботодавцями.
– Повідомлення про порушення в рамках зовнішньої процедури, тобто передача інформації Омбудсмену або державному органу.
– Публічне розголошення інформації про порушення, яке має бути винятковим і вимагає виконання викривачем додаткових умов.
Особа, яка повідомляє про порушення, може вибрати, чи хоче зробити це в рамках внутрішньої процедури, запровадженої її роботодавцем, чи вважає за краще повідомити про порушення відповідний орган у рамках зовнішньої процедури. Викривач може скористатися зовнішньою процедурою без попереднього звернення до внутрішньої.
Додатковий захист для викривача
Викривач отримує додатковий захист з моменту подання повідомлення або публічного розголошення, за умови, що він мав обґрунтовані підстави вважати, що:
- інформація, яку він повідомляє або публічно розголошує, є правдивою на момент подання або розголошення,
- це інформація про порушення закону.
Основна мета закону про захист викривачів
Забезпечення викривачам безпечного шляху для передачі інформації про виявлені порушення закону.
Компанія зобов’язана приймати повідомлення від викривачів щонайменше в усній та письмовій формах. У письмовій формі це може бути як паперовий, так і електронний формат. Усні повідомлення можуть подаватися телефоном або за допомогою засобів електронного зв’язку.
- Для запису телефонної розмови або створення її транскрипту необхідно отримати згоду викривача.
- У разі, якщо розмова не записується, слід скласти протокол, так само як і в разі особистої зустрічі з викривачем, якщо він звернувся із таким проханням (якщо тільки така зустріч не була записана).
Захист від репресій
Викривачам гарантується захист від будь-яких можливих репресій з боку роботодавця. Закон передбачає кримінальну відповідальність для роботодавця за перешкоджання повідомленню про порушення або за вчинення дій у відповідь проти викривача.
Крім того, роботодавець може бути притягнутий до цивільної відповідальності та зобов’язаний виплатити компенсацію викривачеві.
Розширення захисту
Захист також поширюється на:
- осіб, які допомагали викривачеві подати повідомлення,
- осіб, пов’язаних із викривачем (як фізичних, так і юридичних осіб або інших організаційних одиниць).
Які порушення може повідомити викривач?
- Державні закупівлі
- Фінансові послуги, продукти та ринки, включаючи запобігання відмиванню грошей і фінансуванню тероризму
- Безпека продукції та відповідність вимогам
- Безпека транспорту
- Охорона навколишнього середовища
- Радіологічний захист і ядерна безпека
- Безпека харчових продуктів і кормів, здоров’я та добробут тварин
- Громадське здоров’я
- Захист прав споживачів
- Захист приватності та персональних даних, безпека мереж та інформаційних систем
- Корупція
- Фінансові інтереси Державного казначейства Республіки Польща, органів місцевого самоврядування та Європейського Союзу
- Внутрішній ринок Європейського Союзу, включаючи публічно-правові принципи конкуренції, державну допомогу та оподаткування юридичних осіб
- Конституційні свободи і права людини та громадянина у відносинах між особою і органами державної влади, не пов’язані з іншими вказаними сферами.
Заборона застосування репресій щодо викривачів
З метою підвищення рівня захисту викривачів закон про захист викривачів передбачає для них додаткові заходи безпеки.
Працівники
Щодо працівників-викривачів заборонено вживати репресивних заходів, зокрема:
- відмовляти у працевлаштуванні;
- розривати трудовий договір або припиняти його без попередження;
- не укладати трудовий договір на визначений або невизначений строк після завершення договору на випробувальний термін або після завершення договору на визначений строк, якщо викривач мав обґрунтовані очікування укладення такого договору;
- знижувати розмір заробітної плати;
- затримувати підвищення по службі або виключати з процесу підвищення;
- ігнорувати у розподілі інших, крім заробітної плати, пільг, пов’язаних з роботою, або знижувати їхній розмір;
- переводити на нижчу посаду;
- відсторонювати від виконання службових обов’язків;
- передавати іншим працівникам обов’язки, які виконував викривач;
- змінювати місце роботи або графік роботи на невигідних умовах;
- надавати негативні відгуки про результати роботи або давати негативні характеристики;
- накладати дисциплінарні стягнення, зокрема фінансові штрафи або подібні заходи;
- застосовувати примус, залякування або виключення з колективу;
- здійснювати мобінг (психологічний тиск);
- дискримінувати;
- несправедливо або несприятливо ставитися;
- перешкоджати участі або виключати з відбору на навчання для підвищення кваліфікації;
- безпідставно направляти на медичне обстеження, включаючи психіатричне, якщо це не передбачено іншими нормативними актами;
- перешкоджати працевлаштуванню у майбутньому в певному секторі або галузі через формальні чи неформальні угоди;
- завдавати фінансових збитків, включаючи економічні втрати або втрату доходу;
- завдавати іншої нематеріальної шкоди, зокрема порушення особистих прав, зокрема доброго імені викривача.
Додаткові заходи захисту
Закон передбачає додаткові заходи захисту викривачів, зокрема:
- Право на компенсацію або відшкодування шкоди у разі застосування репресій щодо викривача.
- Мінімальний розмір компенсації становить середню місячну заробітну плату в національній економіці за попередній рік, яку оголошує Президент Головного статистичного управління Польщі у Віснику законів Республіки Польща “Monitor Polski“ для пенсійних цілей.
- Захист від відповідальності за подання повідомлення.
- Викривач не може нести відповідальність, включаючи дисциплінарну чи матеріальну, якщо він мав обґрунтовані підстави вважати, що подання повідомлення або публічне розголошення були необхідними для виявлення порушення закону відповідно до положень закону.
- Нікчемність договірних положень, які обмежують права викривачів.
- Будь-які положення договорів, які прямо чи опосередковано виключають або обмежують право на подання повідомлення чи публічне розголошення, або передбачають застосування репресивних заходів, вважаються недійсними.