Волонтерство регулюється законом «Про громадсько-корисну та волонтерську діяльність» від 24 квітня 2003 р. Договір, який укладається між волонтером і користувачем, є цивільно-правовим (договір про волонтерську працю, волонтерський договір).
Волонтер не розглядається як найманий працівник, оскільки підставою для допомоги, яку він надає, не є ні трудовий договір, ні будь-який інший договір, регламентований Кодексом праці.
Трудові відносини між волонтером та користувачем відсутні, оскільки договір між сторонами є безоплатним, а одним із необхідних елементів для виникнення трудових відносин є оплачувана робота (ст. 22 Кодексу праці). Отже, рішення та правові норми, які містяться в Кодексі праці, не поширюються на волонтерську діяльність. Закон «Про громадсько-корисну та волонтерську діяльність» від 24 квітня 2003 р. не визначає нормативи часу волонтерської діяльності, лише ст. 44 Закону передбачено, що послуги волонтерів виконуються в обсязі, порядку та у строки, визначені за погодженням із користувачем.
Якщо волонтерські послуги надаються на термін більше 30 днів, договір повинен бути укладений у письмовій формі. Крім того, на вимогу волонтера користувач зобов’язаний письмово підтвердити зміст договору, а також видати письмову довідку про надання волонтером послуг із зазначенням обсягу послуг, що надаються. За бажанням волонтера користувач може надати письмовий висновок щодо надання послуг волонтером.
Скільки годин на день може надавати допомогу волонтер?
Через те, що питання робочого часу не врегульовано в Законі про суспільно корисну та волонтерську діяльність, варто надихнутися та впровадити рішення, застосовані в рамках передових практик. Безумовно, дуже хорошим рішенням є використання положень трудового законодавства щодо тривалості надання послуг волонтером (Кодекс праці – Департамент – Робочий час та працевлаштування неповнолітніх). Під час співпраці з дорослим або підлітком старше 16 років користувач повинен не допускати, щоб їхній щоденний робочий час перевищував 8 годин.
У разі співпраці з молоддю до 16 років тривалість робочого часу повинна бути обмежена 6 годинами на день. Таке рішення слід вважати хорошою практикою для волонтерства. Варто пам’ятати, що існують додаткові норми щодо робочого часу підлітків, які містяться в Трудовому кодексі, і, безумовно, варто їх впроваджувати у співпраці з молодими волонтерами.
Тижневий робочий час підлітка під час участі в шкільних заходах не може перевищувати 12 годин. У день участі у шкільних заходах тривалість роботи підлітка не може перевищувати 2 години. З іншого боку, тривалість робочого часу підлітка під час шкільних канікул не може перевищувати 7 годин на день і 35 годин на тиждень.
Щоденна тривалість робочого часу підлітка до 16 років не може перевищувати 6 годин. Рішення про те, скільки часу ви бажаєте присвятити волонтерству, має прийняти від вашого імені зацікавлена особа – волонтер, координатор чи активіст. Часто бувають ситуації, коли люди, які займаються волонтерством, приділяють стільки часу, скільки вимагає ситуація.
Перед важливими подіями цей час може бути до 12 годин на добу. Тим не менш, якщо волонтер хоче і може витратити стільки часу, він це зможе. Це його особисте рішення. Якщо користувач очікує цього від волонтера – він повинен спочатку запитати його про це, а якщо він на це не погоджується, поважати рішення.
Волонтерство співробітників
Волонтерство працівників полягає в ініціюванні та підтримці роботодавцем соціальної активності працівників. Наприклад, волонтери працівники виконують різні види роботи, використовуючи свої навички чи додаткові здібності, а роботодавець ініціює таку діяльність та підтримує їх у їхній діяльності. Роботодавець зазвичай пропонує підтримку шляхом:
– коштів- коли роботодавець виділяє кошти для працівників
– волонтерів, і вони можуть використовувати їх для здійснення своєї діяльності,
– час – роботодавець дозволяє здійснювати добровільну діяльність працівників, як зазначено вище, у межах робочого часу,
-ресурси – роботодавець дає можливість використовувати ресурси робочого місця для здійснення діяльності працівників – волонтерів, наприклад, службові автомобілі, обладнання. Підтримка принаймні однієї з трьох вищезазначених сфер кваліфікує діяльність як волонтерство співробітників.
Основи правові
У випадку волонтерської діяльності працівників застосовується Закон від 24 квітня 2003 року про суспільно корисну та волонтерську роботу. Загальнозастосовні норми законодавства, зокрема положення Цивільного кодексу, а також положення Кодексу праці – у конкретних ситуаціях також застосовуються до волонтерства працівників. Діяльність, що здійснюється на підставі положень Закону про засади проведення публічних зборів (Закон. вісник 2014 р., п. 498 із змінами), діяльність, пов’язана з донорством крові, також може бути віднесена до волонтерства працівників.
Форми волонтерства працівників
Волонтерство працівників охоплює широкий спектр діяльності, від діяльності, ініційованої роботодавцями, до індивідуальної волонтерської діяльності.
Збір коштів – може здійснюватися як збір подарунків у живому форматі. Роботодавець дозволяє працівникам готувати та проводити такий збір на робочому місці – у пасивній формі, але відповідальність за все несуть організатори чи активні люди, коли вони використовують канали внутрішнього зв’язку для його просування, вони активно беруть участь у зборі. . Організатори збору коштів, які беруть активну участь у його просуванні, зборі подарунків, їх зберіганні, передачі та обліку збору коштів, є волонтерами.
Волонтерство на основі навичок – працівники використовують свої навички, знання чи компетенції в т.зв «Волонтерство компетенцій» – працівник використовує свої компетенції, які можуть бути пов’язані з його хобі чи пристрастями. Ця категорія також включає діяльність pro bono, тобто послуги, що надаються професійно та безкоштовно суб’єктом господарювання або фахівцями, найчастіше пов’язаними зі вільними професіями. Менторство та інша індивідуальна підтримка – ця форма набуває все більшої популярності в Польщі. Це може включати програми, за якими працівник працює з іншою особою на регулярній основі, або поради щодо кар’єри.
Особисте волонтерство – це будь-яка індивідуальна неоплачувана діяльність, яка здійснюється на користь громади, з власної ініціативи працівника, але певним чином підтримується роботодавцем. У цій формі роботодавець підтримує діяльність працівника поза робочим часом. Волонтерство працівників стає частиною волонтерства працівників, коли роботодавець пропонує підтримку для такої діяльності працівника, а працівник вирішує скористатися цією підтримкою.
Делегування – працівник може бути делегований для виконання конкретного завдання або навіть повної роботи в соціальній організації. Для цього може знадобитися день, кілька місяців або навіть рік чи більше. Тим не менш, відрядження на більш тривалий період, наприклад рік або більше, зустрічається у великих, як правило, міжнародних програмах і пов’язане з переїздом працівника в організацію в іншій країні та включенням до довгострокової діяльності організації. Такі заходи є формою протидії професійному вигоранню працівників і можливістю зайнятися новою діяльністю в зовсім іншій організації.
Командне волонтерство – група волонтерів, які працюють разом, щоб досягти конкретних переваг для групи людей. Роботодавець часто ініціює таке волонтерство у формі конкурсу, підтримуючи коштами діяльність своїх співробітників. На цій основі працівники мають час створити свою команду, визначитися, що і як вони хочуть робити, а також налагодити співпрацю із соціальним партнером. Усі соціальні кампанії, організовані для співробітників під час навчання або інтеграційних поїздок, класифікуються як командне волонтерство.
Діяльність на робочому місці (нарощування професійного досвіду) – це діяльність, що здійснюється на користь громади, яка відбувається на робочому місці. Наприклад, візити школярів або короткі стажування для ознайомлення зі специфікою певної професії. Ці заходи зазвичай проводяться для різних груп з метою популяризації певної професії. У більшості випадків вони виконуються як частина професійних обов’язків тих, хто їх виконує – вони не розглядаються як волонтерство працівників.
Керівницькі команди/опікунні ради – як правило, залучаються досвідчені працівники, які входять до складу органів управління та контролю, щоб допомогти у стратегічному керуванні різними організаціями. Обіймати такі посади в громадських організаціях, клубах і спілках – це суспільна робота. Найважливішими нормами в цій формі є норми, що запобігають конфлікту інтересів роботодавця та суб’єкта, від імені якого працює працівник.