лише протягом наступних кількох днів ми отримали більше 
10 повідомлень із повторюваними наративами. Це були повідомлення зі схоим змістом: 
«це також моя історія», «щось подібне сталося зі мною».
Здебільшого до нас зверталися люди, які були вимушені тікати від війни після 24 лютого. Отже, більшість із них з вищою освітою.
Це люди, які мали роботу в Україні, але були вимушені піти у довгу неоплачувану відпустку або перейти на часткову дистанційну зайнятість.
«Я не хотіла просити про допомогу, не хотіла стояти у чергах, а хотіла заробляти на себе та свою дитину власною працею», – каже одна з жінок, яка звернулася до нас по консультацію декілька днів днів тому.
Після того, як ми розповіли історію Світлани, ми побачили, що люди, які раніше не зверталися по допомогу або сумнівалися, чи це того варте, раптом отримали… надію, що за гідні умови праці можна поборотися.
Ми вже передали нашій юристці ще 
шість конкретних справ. І ми будемо тримати вас в курсі того, як йдуть справи!