Трудовий договір та зміст його умов визначаються положеннями, що містяться в Трудовому кодексі. Роботодавець не може включати в нього заборонені положення, такі як: згода на розірвання трудових відносин у разі вагітності працівниці або накладення грошового штрафу у зв’язку з розірванням трудового договору працівником. Також незаконними є такі положення, як: безумовна згода працівника на зміну місця роботи, обов’язок відповідати на телефон компанії в будь-який час доби або заборона конкуренції після припинення трудових відносин – без права на компенсацію (згідно з положеннями Трудового кодексу, роботодавець повинен виплатити винагороду в розмірі 25% за період, що відповідає забороні конкуренції).
Штраф за порушення періоду попередження про звільнення та скорочення періоду попередження про звільнення (okres wypowiedzenia).
Можливість розірвати трудовий договір є одним з основних прав працівника. Працівник може розірвати трудовий договір у будь-який час. Він зобов’язаний повідомити про це роботодавця з випередженням на певний період часу (okres wypowiedzenia), протягом якого він повинен виконувати свої обов’язки. Тривалість періоду попередження про звільнення залежить від часу, відпрацьованого на роботодавця. Відповідно до чинного законодавства – роботодавець не отримує компенсації за те, що його працівник вирішив змінити роботу. Тому забороняється включати в трудовий договір положення, згідно з яким працівник буде зобов’язаний сплатити грошовий штраф у разі звільнення.
Якщо укладено договір про навчання, а працівник його не виконав, роботодавець може стягнути з працівника витрати, понесені у зв’язку з підвищенням професійної кваліфікації працівника.
Роботодавець також не може скорочувати періоду попередження про розірвання трудового договору (okresu wypowiedzenia) (згідно з Трудовим кодексом). Період попередження, встановлені положеннями Трудового кодексу, є обов’язковими і не можуть бути змінені трудовим договором роботодавця.
Позбавлення винагороди за простій в роботі.
Усі положення трудових договорів, на підставі яких працівник позбавляється права на винагороду за час простою, також заборонені. Положення Трудового кодексу гарантують, що працівник зберігає своє право на оплату праці, якщо він був готовий виконувати роботу, але не міг цього зробити з причин, що залежать від роботодавця. За час простою працівник має право на винагороду, що випливає з його персональної класифікації, визначеної погодинною або місячною ставкою, а якщо така складова винагороди не була виокремлена при визначенні умов оплати праці, то в розмірі 60% від заробітної плати.
Конфіденційність заробітної плати
Іноді роботодавці намагаються спонукати підлеглих зберігати інформацію про свою заробітну плату в таємниці від інших працівників, вносячи в трудовий договір заборону на розголошення таких даних. Кодекс законів про працю гарантує працівникам рівну оплату праці, а введення такої заборони перешкоджає ефективному здійсненню цього права. Працівник, позбавлений можливості отримати інформацію про заробітну плату іншого працівника з аналогічною кваліфікацією та стажем, який працює в тій самій компанії на тій самій посаді, не зможе оцінити, чи однаково роботодавець ставиться до обох працівників з точки зору заробітної плати.
Негайне розірвання за взаємною згодою
Недійсними є також положення, згідно з якими як працівник, так і роботодавець мають право розірвати трудовий договір негайно, без обґрунтування, за взаємною згодою сторін. Таке положення є суттєвим обмеженням захисту постійності трудових відносин. Жодна зі сторін не може примусити іншу розірвати договір у такий спосіб, якщо тільки мова не йде про грубі порушення з боку працівника або роботодавця. Звичайно, як роботодавець, так і працівник мають можливість розірвати трудовий договір навіть з дня на день, за умови, що обидві сторони згодні на це. Однак ця згода не може бути надана “заздалегідь”, при встановленні трудових відносин.
Відрахування із заробітної плати без відома та згоди працівника.
Заробітна плата працівника в першу чергу підлягає правовому захисту, саме тому в Кодексі законів про працю були введені обмеження на відрахування із заробітної плати працівника, які визначають верхню межу заробітної плати, яка може бути відрахована, і межі заробітної плати, яка не підлягає відрахуванням. Хоча відрахування понад встановлені законодавцем межі можливі, але лише за письмовою згодою працівника. При цьому така згода не повинна бути загальною або випливати з трудового договору.
Заборонені умови про неконкуренцію
Якщо роботодавець вимагає від працівника утримуватися від конкурентної діяльності після припинення трудових відносин, він повинен виплатити грошову компенсацію.
Роботодавець може укласти з працівником договір про неконкуренцію, який також застосовується після припинення трудових відносин. У такому випадку він зобов’язаний виплатити працівникові компенсацію в розмірі не менше 25 відсотків заробітної плати, яку він отримував до припинення дії угоди. Угода, яка передбачає безоплатну компенсацію після припинення трудових відносин або компенсацію, нижчу за встановлений законом мінімум, є нікчемною. У такій ситуації заборонене положення автоматично замінюється гарантованою компенсацією. Працівник не зобов’язаний виконувати умови договору, які суперечать Трудовому кодексу.
Роботодавець не може заборонити працівникові виконувати будь-яку додаткову роботу. У нормативних актах прямо згадується лише робота на конкурентів роботодавця, тому додаткова робота, наприклад, в іншій галузі, дозволена. Іноді роботодавці намагаються поширити заборону конкурувати на членів сім’ї працівника (чоловіка/дружину, батьків, братів/сестер, дітей). Така практика є неправомірною, оскільки працівник не може брати на себе зобов’язання від імені третіх осіб.
Згода на звільнення під час вагітності працівниці.
Вагітні працівниці мають особливі права. Роботодавець не може, наприклад, змусити їх працювати в нічний час, понаднормово чи розірвати з ними трудовий договір. Виняток становлять договори, укладені на випробувальний термін до одного місяця.
Безумовна згода на зміну місця роботи.
Роботодавець може відряджувати працівника для виконання обов’язків в інші відділення компанії, розташовані в іншому місті або в іншій країні. Однак, роботодавець зобов’язаний за кожним разом вказувати місце і час переведення та отримувати згоду працівника.
Обов’язок відповідати на телефон компанії в позаробочий час.
Працівник повинен відповідати на телефон компанії в робочий час. Однак він не зобов’язаний робити це після закінчення робочого дня. Роботодавець не може вимагати цього. Він може запропонувати підлеглому додатково-оплачуваний час чергування.
Іншими забороненими положеннями є, наприклад, ті, що стосуються згоди працівника на відмову від щорічної відпустки або запровадження матеріальної відповідальності за майно, яке не може бути довірене працівникові, тобто за майно, яким працівник не може розпоряджатися (наприклад, обладнання на підприємстві).
Правові наслідки трудових договорів, що містять заборонені умови
Правова основа: стаття 18 Кодексу законів про працю. “Умови трудового договору та інших актів, на підставі яких виникають трудові відносини, не можуть бути менш сприятливими для працівника, ніж норми трудового законодавства. У разі виявлення в них таких положень вони є недійсними в силу закону, а замість них застосовуються відповідні положення законодавства про працю”.